Дима Каднай(от первого лица + тексты песен) Это случилось обычным осенним утром, когда люди только просыпаются и пьют утренний кофе перед работой. Именно в этот день, в 7:35, я и дал первую ноту в своей жизни, ознаменовав тем самым, свое рождение. Я сразу родился очень большим, и мой рост оказался выше среднего роста новорожденных детей, поэтому меня очень много раз перемеряли. Так как я был уже вторым ребенком в семье, то всегда старался все успеть за своей старшей сестрой, которая старше на 1год и 6 месяцев.

группа Обійми Дощу. Песни группы по большей части очень длинные, со сложной структурой, с переменными размерами — возникают невольные ассоциации со звуковыми полотнами ранних King Crimson. Чего в музыке Обiйми Дощу нет, так это какой-то нарочитости, усложнённости ради самой сложности, всё органично, развитие каждой композиции выглядит чем-то само собой разумеющимся. И даже если внимание по какой-то причине притуплялось, исполнители находили способ его привлечь заново, иногда весьма жестоким образом.

Текст песни Обійми Дощу - Світанок

0-9  А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  
перейти к зарубежным   перейти к фильмам и сериалам  

Я не бачу більше слів,
Що б збирали все що плине
У душі, немов єдине
Що залишилось — це спів.

І не чую, як летить
Вільним птахом без сумління,
Без речей і без коріння,
Сіра вбивця мить.

Я не втомлююсь повзти,
Пробиваючись крізь грати,
Щоб піднявшись збудувати
Всі зруйновані мости,

Щоб відчути без прикрас,
Мов духмяні дикі квіти
Віють без страху змарніти,
Поки ще є час.

Приспів:
Мов ковдрою білою
Землю укриє снігами,

І сонце, звільнившись,
Розтопить гаї
Із бурхливими річками,

Могутні дерева
І трави розквітнуть,
Вітаючи світанок —

Так світ, прокидаючись,
Знову загоює рани.

Ось поріг і власний дім,
Що зустріне із вітанням,
Ось мільйон речей і пам‘ять
Про роки, прожиті в нім.

Вже немає сил нести, —
Знаєш лиш, що не останній,
Хто вже втратив сподівання
Так само як і ти.

Приспів:
Мов ковдрою білою
Землю укриє снігами,

І сонце, звільнившись,
Розтопить гаї
Із бурхливими річками,

Могутні дерева
І трави розквітнуть,
Вітаючи світанок —

Так світ, прокидаючись,
Знову загоює рани.

І недри, вдихнувши,
Втамують пронизливий голод,

Повітря змішає
Майбутнє з минулим,
Розвіє їх навколо,

Щоб світ знов піднявся
Міцними новими руками —

Та якось не віриться в те,
Що це станеться з нами.